Кілька років назад, я поїхала до подруги в село на недельку. Вирішили ми в лазеньці попаритья. подружка пішла в будинок за рушниками й іншими причендалами, а я одна в лазні дровишки підкидаю. Раптом взади поштовх у спину, я впала, але встигла вхопитися за трубу, повертаюся немає нікого, двері закриті. Ви не повірите, я не злякалася, я вже звикла. Я знаю, що в лазнях живуть лазневі домовики. Я вголос говорю: "Не турбуйся, я нічого в тебе не візьму, попарюся й піду, зла тобі не заподію."
От такий був випадок.