- Долю змінити можна, а чи потрібно втручатися в те, що заплановано на небесах? – так розпочала свою розповідь сива літня жінка, яка виявилася випадковою попутницею в міжміському автобусі. – Я розповім вам випадок, який трапився із моєю знайомою і повністю змінив мій погляд на життя.
Моя знайома, назвемо її Мариною, була дуже вродливою і доброю жінкою. Займала престижну посаду на виробництві і мала неабиякий успіх у чоловіків. Але роки йшли, їй було вже за тридцять, всі подруги мали свої сім’ї. Ніхто із численних обожнювачів Марини не поспішав із пропозицією руки та серця. Тоді жінка вирішила народити дитину, як говориться “для себе”. Переступивши через всі людські пересуди і косі погляди, Марина народила гарненького кароокого хлопчика. Всю свою нерозтрачену любов жінка віддавала дитині, намагалася дати сину все найкраще і іграшки, і одяг, і ласощі. Коли Андрійку виповнилося два рочки, лікарі виставили йому фатальний діагноз – лейкоз. У розпачі Марина заламувала руки, їздила до екстрасенсів, цілителів, медичних світил. Але дитині ставало все гірше і гірше…
Марина дивилася на бліде личко Андрійка, який лежав на лікарняному ліжку і захлиналася від сліз. Лікарі сказали готуватися до найгіршого, нема надії, що дитина доживе до ранку. Марина стала на коліна і благала Божу Матір, щоб вона залишила їй сина. Скільки часу Марина молилася, вона не пам’ятає. Після безкінечних молитв, жінці з’явився образ Божої Матері, яка сказала: “Твій син житиме, але щоб ти ніколи не пожалкувала про це”. “Ніколи не пожалкую”, - прошепотіла шокована жінка. Після цього Марина заснула. Коли прокинулася, побачила Андрійка, який сидів у ліжку і просив їсти. З кожним днем дитині ставало краще. Лікарі були здивовані чудодійним одужанням хлопчика і невдовзі його виписали додому.