Вампіри... вампіри. Вампіри! Вони всюди. Просто не всі їх бачать та відчувають. Уявляєте, їх колись навіть боялись – це вже зараз деякі особистості тільки і мріють, що зустріти справжнього вампіра і стати його жертвою. Тема вампірів була настільки актуальною у всі часи, що не оминула і кінематограф. Отже, сьогодні поговоримо про вампірів у кіно. Ще у самому своєму зародку мистецтво кіно зіткнулося з вибором тем для екранізації і однією з таких стала тема жахів. Адже режисери робили ставку перш за все на почуття глядачів, а чи не найсильнішим почуттям у всі часи був і є саме страх. Вампіри вже на той час були надзвичайно гарно описані в різних готичних романах, що з’являлися раніше, і тому стали ідеальними героями саме таких фільмів жахів. Самі ж фільми жанру horror знімалися і раніше, але не відразу там наважились зіграти справжнього вампіра. Взагалі характерною рисою того часу була надзвичайно велика кількість відзнятих фільмів. У той час кіно як мистецтво тільки зароджувалося і тому на цьому полі було досить багато місця для експериментів. На режисерів та акторів ніхто не вчився, ніхто не думав про авторські права і світову славу та шалені заробітки. Все було набагато локальніше. Знімали істинні фанати, які в це вкладали свої кошти та життя. Вони прагнули визнання від тієї нечисленної публіки, якій мали змогу показати свої творіння. А в результаті вони отримали визнання всього світу. Одним з таких режисерів із світовим ім’ям зараз вважається Фредерік Вільям Мурнау – „батько” першого кіновампіра. Хоча їх знімали і до нього, але його граф Орлок (прототип Стокерівського Дракули) став саме тим справжнісіньким вампіром, в реальність якого вірили ще дуже довго після виходу фільму. Дійсно, Макс Шрек (Max Schreck) зіграв неперевершено, а чудовий мейк-ап та технічні можливості чорно-білого фільму довершили цей загадковий і містичний образ. Цей фільм, створений 1914-го року, визнано класикою світового horror-жанру і він не втратив своєї краси та актуальності навіть за майже століття свого існування.
Архів по тегу 'Перевертні'
Лікантропія, передана людині через укус перевертня або в результаті народження від п
еревертня, є спадкоємною й невиліковною . Однак тут слід зазначити , що паранормальні властивості, отримані дитиною від батьків (найчастіше це стосується випадку, коли перевертнем є лише один з них), проявляються далеко не відразу. Ликантропия може спати усередині такої людини довгі роки й виявитися в самий несподіваний момент (під час сонячного затьмарення, параду планет, смертельної небезпеки або при інших незвичайних обставинах).
Вервольф - (волкулак, ликантроп) — перевертень, що приймає вовчий або подібний вовчому вигляд.
Кицунэ — перевертень-лисиця.
Тануки — енотовидная собака.
Аниото — Люди-Леопарди.
Перевертні бувають двох видів: ті, що перетворюються у звірів по своєму бажанню й ті, хто хворіють ликантропіей (хворобою перетворення у тварин). Відрізняються друг від друга вони тим, що одні можуть перетворюватися у тварин у будь-яку годину дня й ночі не втрачаючи при цьому здатності мислити по-людськи розумно, а інші тільки вночі (по більшій частині в повню) і при цьому людська сутність заганяється глибоко усередину звільняючи звіриний початок. При цьому людина не пам'ятає, що він робив коли був у звіриному вигляді.
Вервольф - у слов'янській міфології вважали, що це перетворений чаклуном у вовка людин і тому він зберігав повну свідомість своєї приналежності до роду homo sapiens, і тільки зовні походив на звіра. Тобто російські перевертні були "добрими вовками"... Уважалося, що повернути йому колишній людський вид - цілком реально: для цього випливало надягти на вервольфа знятий із себе пояс, у якому були зроблені вузли, при нав'язуванні яких щораз вимовлялося: "Господи, помилуй". Облачившись у такий пояс, "вовк" відразу втрачав шкіру й з'являвся в людському вигляді.
Прокляті й нехрещені діти або відьми могли приймати різні речовинні види й потім теж обертатися у тварин.
Існує кілька способів стати перевертнем:
за допомогою магії;
бути проклятим кимсь, кому ви заподіяли зло (проклін Ликаония/Lycaeonia);
бути укушенным перевертнем;
бути породженим від перевертня;
з'їсти мозок вовка;
зробити ковток води з вовчого сліду в землі або з водойми, з якого пила вовча зграя;
вкусить смаженої вольчей плоті;
носити одяг, зроблений з вовка;
народитися в переддень Різдва.
У перших чотирьох випадках кров людини стає зараженої або проклятою.
Людина, що став перевертнем не зі своєї волі (народження, проклін або укус) не вважається проклятим необратимо доти, поки не спробує людської крові. Як тільки він це зробить, його душа буде проклята вічно й ніщо не зможе його зцілити. Але навіть якщо він після цього не буде пробувати людську кров, його душу не зможе потрапити в рай і людина залишиться на Землі до самої своєї смерті, поки на ньому лежить проклін.