Андрій ріс дуже капризною і вередливою дитиною. Коли пішов до школи, вчителі почали скаржитися, що хлопчик краде речі своїх друзів. Любляча мати не повірила, вважаючи, що це наклепи на дитину і перевела Андрійка до іншої школи. Проте в іншій школі проблеми не припинилися, хлопчик не хотів вчитися, грубіянив вчителям, продовжував красти. Після восьмого класу він пішов вчитися до ПТУ, де зв’язався із сумнівною компанією, пропадав ночами. Не раз заплакана Марина сиділа біля телефону, чекаючи від сина дзвінка. Ні умовляння, ні покарання не допомагали врозумити Андрія. З часом син почав підіймати руку на матір. А одного вечора до квартири прийшли міліціонери, і повідомили, що Андрія підозрюють у скоєнні вбивства. У матері підкосилися коліна і її знову охопив розпач. Прийшовши на побачення до сина у СІЗО, вона зустріла ворожий погляд і запитання:”Чому прийшла? Я не каюсь, той хлопець отримав по заслузі. А твої сльози мені набридли вже вдома”. В міліцейських коридорах Марина зустріла жінку у чорній хустині, яка побачивши Марину, заголосила: “ Як ти виховувала свого сина? За що він вбив мою дитину?” Зіщулившись, Марина вийшла із установи і рішуче направилася до церкви. Всю службу вона простояла на колінах. Після чого вернулася якась дивна і сказала мені:”Ти знаєш суду над моїм сином не буде”. Я ще тоді подумала, що вона збожеволіла з горя. Але вона знала, що говорила, десь за тиждень до судового засідання, Андрія насмерть збила машина.
“Якби я тоді не вимолила у Господа змінити долю, то чиста душа мого синочка була б в раю. А так моя сліпа материнська любов назавжди загубила душу рідної дитини” – із гіркотою в голосі говорила Марина.
Схожі статті:
Сторінок: 1 2
0 Відгуків на “Чи варто змінювати долю?”
Залишити відгук