Осінь. Тиша й спокій. Вся земля покрита товстим шаром жовтих осінніх листів. Я - гарний кленовий лист. Серед безлічі таких же гарних листів я лежу на асфальті.
Піднімається вітер, він починає їх ворушити й перетаскувати з місця на місце, але мене він не стосується. Поступово вітер підсилюється, от він уже піднімає їх нагору й заповнює весь простір жовто-червоними, зеленими, коричневими листами. Вони літають по повітрю, корячись руху вітру, іноді опускаючись долілиць і стосуючись землі, і знову піднімаються вгору. Я як і раніше лежу нерухомо, і спостерігаю за всім, як би з боку. Я не випробовую ніяких почуттів і емоцій, якесь дивний стан спокою й навіть деякої байдужності до всього що відбувається.
Вітер стає усе сильніше й сильніше, і от він перетворюється в шалений, бурхливий ураган, що змітає все на своєму шляху. Всі листи підняті в повітря, вони стрімко носяться над землею. На асфальті залишився один єдиний листочок - це я. Я як і раніше лежу спокійно й безтурботно, не почуваючи ні найменшого руху вітерцю, і спокійно спостерігаю за стихією, що розбушувалася. Мене все це не стосується, і я випробовую глибоке задоволення тому, що я захищена від зовнішньої, грубої й руйнуючої сили, що мені спокійно й добре.
Схожі статті:
Сторінок: 1 2
0 Відгуків на “Містична осінь”
Залишити відгук