Містичний світ

Поміж руїнами, ледь помітні, носяться тіні. Тіні минулого. Прозорі химерні потвори, що простягають хижі руки до випадкових перехожих, випучуючи очі на відсутніх обличчях. Ніколи їх кістляві пальці не торкнуться більше живої плоті, стримані трансцедентними кайданами. І все, на що вони здатні - це жахати, не пускати подорожніх уперед, стримуючи своїм стогоном.

Завжди зі мною. Мої страхи. мої спогади. мої нездійснені мрії.
Посунути. Відкинути. Переступити так само, як і дитячі нічні жахи. Бо хто повертається до минулого, тому немає дороги в майбутнє.

Важче ж, коли чиїсь мрії стоять за твоєю спиною, вчепившись у светер та тремтячи від болю...