Сьогодні самим «прикольним» відео в мобільних телефонах просунутих полтавчан уважається 63-секундний відеозапис того, як група людей оглядає людиноподібну рибу довгої біля трьох метрів. Чудо-Рибу піймали в ріці Псел поблизу села Сухорабовка Решетилівського району Полтавської області два тижні назад.
Як видно з відеозапису, риба має розкосі очі, майже людський рот з губами. Верхня частина її тулуба схожа на грудну клітину людини - ребра, обтягнуті шкірою. Плавці, притиснуті до тулуба, теж нагадують недорозвинені людські руки. Завершує дивну «конструкцію» цілком нормальний риб'ячий хвіст. Правда, трохи малувата для двометрового тулуба.
Як затверджується, «русалку» - так назвали дивний видобуток, піймали поблизу сільської ГЕС. Правда, чудо-риби з тих, з ким удалося поговорити журналістам, самі не бачили. Говорять, що її незабаром після того, як витяглися з води, а вона при цьому вкусила за палець одного з рибалок, неї забрали співробітники одного з київських інститутів, які викупили її за 1,5 тисячі доларів.
Жінками з риб'ячими хвостами іноді зображувалися сирены, персонажі давньогрецької міфології, в
ласниці прекрасних голосів. (Правда, починаючи з досить пізнього періоду).
У таких язиках як іспанська, французька, італійський або польський русалка й сьогодні позначається словами, що відбуваються від давньогрецького: Siren, Sirene, Sirena, Syrena або Sereia.
Чоловіка з риб'ячими хвостами — тритоны, Нерей. Дочки Нерея — нереиды, найчастіше хвостаті, входили в процесію Посейдона й Амфітрити.
В озерах і ріках жили нимфы (людиноподібні, без хвостів). Давньогрецький і римський канони очевидно вплинули на традиції зображення в європейському мистецтві.
Є така легенда. Одному парубкові сильно схотілося побачити русалку. Щоб уникнути небезпеки, він спочатку звернувся до знахаря. Той йому порадив: "Коли настане ніч і всі ляжуть спати, і ти ляжь на своїй постелі й не спи, поки все не заснуть. Коли всі захропуть, ти піднімися, роздягнися догола й надягни два хрести: один на груди, іншої на спину. Русалки тому нападають позаду, а не попереду, що бояться хреста на груди; а як у тебе буде висіти хрест і на спині, і притім ти будеш гол, то вони будуть грати з тобою, але до тебе не торкнуться". Хлопець строго виконав наставляння знахаря. Він ліг перший і прикинувся сплячої; коли полягло все сімейство й заснуло, він зняв себе сорочку й пішов у ліс. Там він побачив безліч русалок. Одні гойдаються по галузях, інші водять хороводи, інші співають, регочуть. Вони всі були голі. Тіла їх були білі як сніг; особи сіяли, як повний місяць; волосся світло^-вогненні кучерями падали по плечах. Хлопець остовпів від страху й захвату. Довго він любувався красотою русалок, граціозними рухами, приємними й дзвінкими голосами й непідробленим захватом і веселощами їх. Раптом русалки затихли й стали нерухливі. Вони зачули дух людини й, глянувши в ту сторону, де стояв хлопець, раптом кинулися до нього з реготом і рукоплесканиями й оточили його. Кожна хотіла обіймати й цілувати хлопця, але руки й губи не доторкалися до нього. Кожна забігала назад і намагалася схопити під мишки, щоб щекотанием розташувати його до реготу й веселощів; але знову руки їх не доторкалися до хлопця. Тоді хлопець підбадьорився; він сам почав грати з ними, намагався схопити яку-нибудь, але руки його не доторкалися до неї. Він співав і танцював з русалками целую ніч. До ранку вони заманили хлопця в кущі - на густу й високу траву й стали гойдатися по траві. Їм пішов і хлопець. Але раптом хрест, що висів на спині, спав з його. Русалки схопили його позаду під мишки й почали лоскотати. Він реготав доти, поки не впав. Тоді йому здалося, що русалки поклали його на галузі й понесли його мовчачи. А з ранку його розбудив батько"
Уночі, при місяці, що для них яскравіше звичайного світить, вони гойдаються на галузях, аукаються між собою й водять веселі хороводи з піснями, іграми й танцями.
Але які ж русалки насправді? Добрі вони або злі? Чи можуть вони заподіяти шкоду людині? Поетичний образ фантастичних мешканок надземних вод, що надихав поетів всіх країн і спокушав художників всіх пологів образотворчих мистецтв, ще живе в народному поданні, незважаючи на минулі багато сотень років.
